Про що мовчать будівельні майданчики: масштаб катастрофи в цифрах
До 2022 року на будмайданчих країни працювало 600 тисяч людей. Зараз галузь «схудла» на 30–50%. Якщо ми хочемо відбудувати країну за 10 років, сектор має вирости у 7–9 разів. Це означає, що нам катастрофічно не вистачає сотень тисяч рук прямо зараз.
Чому «свої» не повернуться швидко?
Мобілізація, перекваліфікація та величезний розрив у зарплатах із ЄС (у Польщі платять у 2–3 рази більше) роблять український ринок праці неконкурентним. Навіть масове повернення біженців не врятує ситуацію — дефіцит занадто глибокий.
Нові обличчя відбудови
Потенційні «рятівники» українських проектів — це працівники з Узбекистану, Таджикистану, Киргизстану, а в перспективі — Індії та Пакистану. Вони вже мають досвід роботи на великих будівництвах за кордоном і готові їхати до нас.
Гаманець чи час?
Залучення мігрантів — задоволення не з дешевих. Доведеться платити на 20–30% більше через логістику, житло та паперову тяганину. Але відсутність робочих рук коштує дорожче: кожен день простою — це мільярдні втрати ВВП та заморожені мрії людей про власне житло.
Бар’єри, які треба знести
Держава має діяти «на вчора»: спростити легалізацію іноземців (щоб дозвіл отримували за тижні, а не місяці), створити умови для адаптації та мовні курси. Інакше ми програємо боротьбу за мігрантів тій же Німеччині чи Польщі.
Повний текст статті читайте за посиланням: Економічна правда